Електронний архів (інституційний репозитарій) ЛНУВМБ імені. С.З.Ґжицького

Ефективність застосування інгібітора рецепторів ангіотензину-ІІ у собак за різних стадій міксоматозної дегенерації мітрального клапана (МДМК): ст.

Інформація по репозитарію

Реєстрація

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Трофім’як, Р. М.
dc.contributor.author Слівінська, Л. Г.
dc.date.accessioned 2025-12-22T08:59:41Z
dc.date.available 2025-12-22T08:59:41Z
dc.date.issued 2024
dc.identifier.citation Львів uk_UA
dc.identifier.uri http://localhost:8080/xmlui/handle/123456789/1558
dc.description.abstract Прогресування міксоматозної дегенерації мітрального клапану (МДМК) у собак супроводжується довготривалою активацією симпатичної нервової системи, ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та морфологічними змінами двохстулкового клапану. Як результат, зростання об’єму циркулюючої крові, тривала вазоконстрикція, збільшення об’єму регургітаційного пото ку можуть сприяти розвитку вторинної артеріальної гіпертензії у даного виду тварин. На сьогоднішній день протокол лікування собак із МДМК та контролю системної артеріальної гіпертензії, згідно рекомендацій, розроблених Американським коледжем ветеринарної внутрішньої медицини (ACVIM), включає діуретики, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів та інгібітори РААС. Мета роботи полягала у визначенні ефективності застосування інгібітора рецепторів ангіотензину-ІІ (іАГ-ІІ) у собак на різних стадіях прогресування МДМК. Дослідження проводилось в умовах приватного ветеринарного госпіталю «Євровет» і на базі клініки кафедри внутрішніх хвороб тварин та клінічної діагностики Львівського національного університету ветеринарної меди цини та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького. Об’єктом дослідження були 36 собак хворих на МДМК. За результатами клінічного обстеження, тварин було розділено на три класи (клас В1 – без клінічних змін та ознак ремоделювання, В2 – без клінічних змін з ознаками ремоделювання та С – клінічні симптоми, ознаки ремоделювання) та відповідно до типу застосування антигіпертензив- ного засобу в кожному з них створено по три дослідні групи: група Д1 – еналаприл, Д2 – еналаприл та спіронолактон, Д3 – телмі сартан. Необхідно відмітити, що протягом періоду застосування антигіпертензивних засобів (1–42 доба) нами не встановлено суттєвих змін у середньому рівні натрію (В1 – 144,4 ± 0,81 ммоль/л, В2 – 144,0 ± 1,59, С – 147,6 ± 1,35 ммоль/л) і калію (В1 – 4,3 ± 0,10 ммоль/л, В2 – 4,4 ± 0,13, С –4,7 ± 0,14 ммоль/л) у сироватці крові дослідних тварин. Застосування телмісартану при лікуванні собак із МДМК є ефективним завдяки його здатності знижувати артеріальний тиск, блокувати рецептори ангіотензину ІІ та покращувати гемодинаміку, зменшуючи навантаження на нирки та міокард. uk_UA
dc.language.iso other uk_UA
dc.publisher Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького uk_UA
dc.subject системна артеріальна гіпертензія, собаки, хронічна хвороба нирок, телмісартан uk_UA
dc.title Ефективність застосування інгібітора рецепторів ангіотензину-ІІ у собак за різних стадій міксоматозної дегенерації мітрального клапана (МДМК): ст. uk_UA
dc.type Article uk_UA


Долучені файли

Даний матеріал зустрічається у наступних фондах

Показати скорочений опис матеріалу