Ефективність застосування інгібітора рецепторів ангіотензину-ІІ у собак за різних стадій міксоматозної дегенерації мітрального клапана (МДМК): ст.

Abstract

Прогресування міксоматозної дегенерації мітрального клапану (МДМК) у собак супроводжується довготривалою активацією симпатичної нервової системи, ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та морфологічними змінами двохстулкового клапану. Як результат, зростання об’єму циркулюючої крові, тривала вазоконстрикція, збільшення об’єму регургітаційного пото ку можуть сприяти розвитку вторинної артеріальної гіпертензії у даного виду тварин. На сьогоднішній день протокол лікування собак із МДМК та контролю системної артеріальної гіпертензії, згідно рекомендацій, розроблених Американським коледжем ветеринарної внутрішньої медицини (ACVIM), включає діуретики, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів та інгібітори РААС. Мета роботи полягала у визначенні ефективності застосування інгібітора рецепторів ангіотензину-ІІ (іАГ-ІІ) у собак на різних стадіях прогресування МДМК. Дослідження проводилось в умовах приватного ветеринарного госпіталю «Євровет» і на базі клініки кафедри внутрішніх хвороб тварин та клінічної діагностики Львівського національного університету ветеринарної меди цини та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького. Об’єктом дослідження були 36 собак хворих на МДМК. За результатами клінічного обстеження, тварин було розділено на три класи (клас В1 – без клінічних змін та ознак ремоделювання, В2 – без клінічних змін з ознаками ремоделювання та С – клінічні симптоми, ознаки ремоделювання) та відповідно до типу застосування антигіпертензив- ного засобу в кожному з них створено по три дослідні групи: група Д1 – еналаприл, Д2 – еналаприл та спіронолактон, Д3 – телмі сартан. Необхідно відмітити, що протягом періоду застосування антигіпертензивних засобів (1–42 доба) нами не встановлено суттєвих змін у середньому рівні натрію (В1 – 144,4 ± 0,81 ммоль/л, В2 – 144,0 ± 1,59, С – 147,6 ± 1,35 ммоль/л) і калію (В1 – 4,3 ± 0,10 ммоль/л, В2 – 4,4 ± 0,13, С –4,7 ± 0,14 ммоль/л) у сироватці крові дослідних тварин. Застосування телмісартану при лікуванні собак із МДМК є ефективним завдяки його здатності знижувати артеріальний тиск, блокувати рецептори ангіотензину ІІ та покращувати гемодинаміку, зменшуючи навантаження на нирки та міокард.