Короткий опис(реферат):
Здійснено спробу дослідити перспективу державного управління щодо захисту суспільних цінностей у межах стратегій національної безпеки. Обґрунтовано, що безпека була,є і, напевно, ще довго буде явищем, яке по-різному сприймають та визначають. Реальний вплив на безпеку держави мають політики, але підхід до визначення поняття безпеки, її трактування та типології формулюють учені. Інтерпретація безпеки ґрунтується на когнітивній, мовній та прикладній точках зору, методах, які застосовуються у пізнанні. Результатом такої різноманітності є секторальний багатоаспектний
підхід до безпеки, який не сприяє створенню спільної основи для її пізнання як універсальної, загальноприйнятої категорії, яка б сприймала результати окремих досліджень у спосіб, який був би зрозумілим для всіх, щоб знання про безпеку можна було транспонувати для практики та навчання. Через те, що безпека є предметом багатьох дисциплін, кожна з них охоплює та визначає безпеку для власних цілей. Отже, є чимало визначень, поглядів і класифікацій, систематизацій, типологій, типізацій і категоризацій поняття безпеки. Доведено, що в науковій літературі є два еквівалентні підходи до поділу (національної) державної безпеки: суб’єктивний та об’єктивний.
Для держави внутрішня безпека означає стабільність і злагоду державного організму, тоді як зовнішня безпека – відсутність зовнішніх загроз для держави.
