Розлучення у сім’ях українців Галичини в 1920– 1930-х рр. (за матеріалами судових справ Львівської греко-католицької митрополичої консисторії): ст.

Abstract

Під час розлучення українські селяни Галичини керувалися різними мотивами і причинами, спираючись переважно на церковно-канонічні вимоги та звичаєве право. Серед основних причин сімейного розбрату чи анулювання шлюбу були канонічні (примусовий шлюбний союз, шлюб між близькими родичами, бігамія, порушення обряду вінчання, зокрема використання іншого, ніж греко-католицький) та неканонічні (аморальна поведінка, психічне або фізичне захворювання, жорстоке поводження, погрози з боку членів подружжя, побиття). Водночас подружня зрада не вважалася у сільському середовищі вагомою підставою для припинення шлюбу. Клопотаннями до церковного суду про оголошення зниклих членів подружжя померлими і про розірвання шлюбного зв’язку позивачі прагнули по-новому влаштувати особисте життя, керуючись як практичними міркуваннями, так й емоційними чинниками. Більша частина судових справ стосуються клопотань щодо припинення шлюбу через смерть одного з подружжя та узаконення шлюбу «на віру». Виокремлюємо також політичні мотиви розірвання союзів, адже такі обставини, як бездержавність чи встановлення радянського режиму ставали підґрунтям для непорозумінь, арештів, доносів, випробувань партнерів на вірність і врешті-решт нерідко спричиняли розлучення.