Перикардит. Гідроперикард. Диференціальна діагностика.: метод. реком.

Abstract

Перикардит характеризується запаленням вісцерального і парієтального листків перикарда, нагромадженням у серцевій сумці серозного, серозно-фібринозного, геморагічного, гнійного чи гнильного ексудату з наступним порушенням скорочувальної функції міокарда, кровотоку, застоєм крові, розвитком набряків та порушенням функціонального стану інших органів. За етіологією буває первинний і вторинний, травматичним і нетравматичним, за характером ексудату – серозним, фібринозним, серозно-фібринозним, геморагічним, гнійним і гнильним, за локалізацією – локальним і дифузним, за перебігом – гострим і хронічним. Захворювання зустрічається у великої рогатої худоби (особливо травматичного походження), рідше у собак, свиней і птиці. Травматичний перикардит у великої рогатої худоби, як правило, є продовженням травматичного ретикулоперитоніту. Біль в ділянці серця, пригнічення, обмеження рухів. Перебіг нетравматичного при своєчасному лікуванні – видужування. За травматичного – можлива загибель. Гідроперикард – водянка серцевої сорочки. Анамнез (температура тіла не підвищена, відсутня болючість у ділянці серці, при пункції перикарда – трансудат). Прогноз обережний, у важких випадках несприятливий.