Морфофункціональна оцінка організму лабораторних тварин за вивчення параметрів токсичності комбінованого антибактеріального препарату: ст.

Abstract

У статті наведено результати вивчення параметрів гострої та підгострої токсичності нового комбінованого двокомпонен- тного (сульфадимідин натрію і триметоприм) протимікробного ветеринарного препарату “Рікетрон Н” (розчин для ін’єкцій). При внутрішньом’язовому введенні білим мишам препарату “Рікетрон Н” у дозі 1000 мг/кг було зафіксовано загибель однієї тва- рини при середньому часі загибелі 24–48 годин, що у відсотковому відношенні становило 16,6 %. Введення препарату в дозах 2500 мг/кг та 5000 мг/кг (включаючи повторне введення подвійній кількості щурів) спричинило загибель 100 % кількості тварин за 5–8 годин. При цьому, застосування препарату в наведених дозах призвело до поступового наростання відмови щурів від корму та води, пригнічення активності та відсутності реакції на зовнішні подразники. Найменша досліджувана доза за розгорнутого дос- ліду, яка не викликала загибелі білих щурів, становила 500 мг/кг (DL0), а найбільша досліджувана доза, за якої загинуло 100% тва- рин – 2500 мг/кг (DL100). Проміжні дози встановлювались з інтервалом 500 мг/кг та призводили до загибелі: 1000 мг/кг – 1 з 6 особин в середньому за 24–48 годин (16,6 %); 1500 мг/кг – 2 із 6 особин за 10–12 годин (33,3 %); 2000 мг/кг – 5 з 6 особин за 5– 8 годин (83,3 %). ЛД50 комбінованого антибактеріального препарату “Рікетрон Н” при внутрішньом’язовому введенні білим щу- рам становила 1583 мг/кг маси тіла. При введенні препарату “Рікетрон Н” білим щурам впродовж 10 днів у терапевтичній дозі (0,03 мл на тварину – І група) та п’ятикратній дозі (0,15 мл на тварину – ІІ група) загибелі тварин не спостерігали. Виявлено вірогідне зменшення концентрації гемоглобіну у крові тварин І та ІІ дослідних груп на 4,8 % та 7,6 %, відповідно, та кількості лейкоцитів на 42,3 % та 31,0 %, відповідно, збільшення кількості тромбоцитів у крові у щурів І групи на 15,1 %, а у щурів ІІ групи – на 30,8 % , у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи. При біохімічному дослідженні сироватки крові щурів І та ІІ групи відзначали вірогідне збільшення вмісту сечовини на 41,3 % та 37,3 %, відповідно, підвищення активності АсАТ на 23,4 % і 80,4 %, відповідно, у порівнянні з тваринами контрольної групи. Також встановлена тенденція до підвищення активності АлАТ та вмісту креатиніну у сироватці крові тварин ІІ дослідної групи. Макроскопічна та мікроскопічна структура внутрішніх органів у всіх досліджуваних груп щурів збережена. Під час аналізу коефіцієнтів маси внутрішніх органів істотних відмінностей між пока- зниками дослідних та контрольної групи не було виявлено. У щурів ІІ групи, які отримували п’ятикратну терапевтичну дозу пре- парату впродовж 10 діб, гістологічно встановлено вогнищеві зміни дистрофічно-некротичного характеру, а саме білкову дис- трофію печінки, нирок, міокарду, ознаки периваскулярного та перицелюлярного набряків у головному мозку.