Особливості цитологічних, гематологічних та біохімічних змін за перебігу піодермії у собак: ст.

Abstract

Піодермія – це гнійне запалення шкіри, яке може бути локалізованим та генералізованим, а також поверхневим та глибоким. Піодермії можуть виникати як первинна патологія на тлі інфікування патогенними бактеріями через механічне ушкодження шкіри, а також вторинною патологією при хворобах шкіри неіфекційної етіології. Для діагностики та диференціації піодермій від інших патологій шкіри часто використовується цитологічне дослідження з допомогою тонкоголкової біопсії, виготовлення мазка- відбитка або зішкреба з уражених ділянок на шкірі. Піодермії мають не лише локалізований вплив на поверхні шкіри, але також можуть впливати на роботу імунної системи та внутрішніх органів. Мета роботи встановити зміни клітинного складу на по- верхні шкіри за перебігу піодермії у собак та організму хворих вцілому. Дослідження проведено на 40 собаках з яких було сформовано дослідну та контрольну групи. Дослідна група – 20 хворих тварин з генералізованою формою піодермії поверхневою та глибо- кою. Контрольна група – 20 здорових собак. Цитологічні зміни в шкірі за перебігу хвороби супроводжуються локалізацією великої кількості змінених та незмінених нейтрофілів, макрофагів, корнеоцитів та еритроцитів. Місцевий запальний процес проявляється явищами активного фагоцитозу та накопиченням запального інфільтрату, ниток хроматину та формуванням некротизованих вогнищ. Дегенерація нейтрофілів вказує на активну фазу запального процесу та токсичне ураження клітин. Цитологічний склад є характерним для септичного нейтрофільного запалення. Проведені гематологічні дослідження крові показали, що у собак з піоде- рмією відмічено ознаки запального процесу, який проявляється лейкоцитозом та зсувом нейтрофільного ядра вліво. Біохімічні зміни у сироватці крові характеризують порушення функції печінки, оскільки є підвищеними ферменти-трансамінази: аламінот- рансфераза у здорових – 31,90 ± 4,72 од/л, а у хворих 56,25 ± 7,80 од/л; лужна фосфатаза у здорових – 42,50 ± 5,26 од/л, а у хворих – 76,60 ± 3,87 од/л.