Відображення концепту «Зовнішність людини» у фразеології латинської мови: ст.

Abstract

Фразеологізми антропоцентричної спрямованості є одним з найцікавіших та найцінніших об’єктів дослідження. Незважаючи на велику кількість наукових розвідок з проблем фразеології, ціла низка питань, зокрема тих, які сто- суються латинської фразеології, залишається невисвітленою. Статтю присвячено вивченню латинських фразеологізмів, які відображають концепт «зовнішність людини». У процесі дослідження проведено семантичний аналіз та структуризацію фразеологізмів на позначення зовнішно- сті людини, які яскраво вербалізують ментальність, звичаї та традиції античності. Виокремлено основні фразеосе- мантичні групи та підгрупи і здійснено їх опис і тлумачення в рамках макроконцепту «homo» (людина). У резуль- таті дослідження встановлено, що концепт «зовнішність людини» у латинській фраземіці асоціюється насамперед з соматичними характеристиками, одягом, психоемоційним станом, характером та ґендерними стереотипами тощо. Встановлено, що фразеологічні одиниці можуть нести як позитивну (схвалення, переконання), так і негативну (засу- дження, іронія) оцінку. Найвища частотність зафіксована у фразеосемантичних групах «Загальна оцінка зовніш- ності», «Зовнішній вигляд окремих частин тіла», «Фізичний стан», «Одяг людини як елемент зовнішності». Серед фразеологізмів у процесі дослідження зафіксовано багато метафоричних перенесень з компонентами-зоонімами та компонентами-фітонімами. Фразеологічні одиниці, що описують зовнішність людини в латинській мові, відігра- ють важливу роль у передачі образності, експресії та етнокультурних особливостей сприйняття. Встановлено, що для глибшого розуміння латинської фразеології часто необхідні фонові знання про традиції римського народу, його звичаї, історичні події, відомих особистостей тощо. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у вивченні інших фразеосемантичних полів макроконцепту «людина» в латинській фразеології, оскільки вони яскраво ілюструють притаманну їхнім носіям афористичність мислення, лаконічність, образність, здатність до реактуалізації в нових історичних умовах та стали невичерпним джерелом поповнення фразеологічного фонду сучасних мов.