Психологічні особливості розвитку емоційної стійкості та резильєнтності: вікові аспекти феномену : ст.

Abstract

Стаття присвячена дослідженню психологічних особливостей формування емоційної стійкості та резильєнтності на різних вікових етапах розвитку особистості. розкриття цієї теми сприяє глибшому розумінню розвитку емоційної стійкості та резильєнтності з огляду на вікові особливості, що має зна¬чення для психології розвитку, профілактики стресу та психічного здоров’я на індивідуальному та сус¬пільному рівнях, надасть підґрунтя для розробки адаптованих і сучасних підходів до підтримки людей у складних умовах. автори розкрили деякі відмінності понять емоційної стійкості та резильєнтності, що є пов’язаними феноменами, але відрізняються за своєю сутністю та фокусом. акцентовано, що емоційна стійкість є здатністю людини підтримувати стабільний емоційний стан, зберігати спокій і врівнова¬женість у складних ситуаціях, зосереджена на керуванні своїми емоціями, їхньому контролі, здатності не піддаватися руйнівним переживанням, що виникають у стресових умовах, допомагає людині уникати імпульсивних реакцій, зберігаючи внутрішню рівновагу навіть у короткотривалих стресових ситуаціях. емоційну стійкість можна розглядати як психічний стан і інтегративну властивість, що включає емо¬ційні, вольові, інтелектуальні та мотиваційні аспекти особистості. а резильєнтність є здатністю віднов¬люватися після стресових або травматичних подій, трансформуючи негативний досвід на користь особистісного зростання. основні відмінності феноменів емоційної стійкості та резильєнтності полягають у фокусі (емоційна стійкість акцентує увагу на управлінні емоціями, тоді як резильєнтність – на здатності до адаптації і відновлення; тривалості дії (емоційна стійкість потрібна для короткотривалих стресів, резильєнтність – для довготривалих випробувань і криз); компонентах (резильєнтність охоплює більший спектр особистісних ресурсів – емоційних, когнітивних і поведінкових, тоді як емоційна стійкість пере¬важно зосереджується на емоціях).