Використання математичних моделей для опису несучості гусей : ст.

dc.contributor.authorХвостик, В. П.
dc.contributor.authorПаскевич, Г. А.
dc.contributor.authorФіялович, Л. М.
dc.date.accessioned2024-03-25T08:17:13Z
dc.date.available2024-03-25T08:17:13Z
dc.date.issued2022
dc.description.abstractУ статті наведено результати описового моделювання несучості в гусей різних генотипів у процесі створення диморфної популяції. Модель Т. Бріджеса у всіх групах птиці завищувала показники несучості на другому та п’ятому місяцях яйцекладки – відповідно на 0,41–7,63 % та 4,10–6,64 %. Водночас на четвертому місяці несучості вона занижувала її значення – на 4,1–6,91 %. У середині яйцекладки, тобто на третьому місяці, дана модель найбільш точно її описувала – відхилення теоретичних значень від емпіричних були мінімальними (у межах 0,37–43 %). Загалом за використання моделі Т. Бріджеса середній відсоток відхилень фактичних показників несучості від емпіричних склав 2,31–4,37 %. Найбільшу відповідність фактичних показників з розрахованими серед досліджених груп визначено у гусей F2 (2,31 %). За використання моделі Ф. Річардса виявлено подібні тенденції математичного опису несучості. Дана модель завищувала значення несучості у гусей різних генотипових груп на другому (1,39–8,88 %) та п’ятому (5,00–7,43 %) місяцях яйцекладки. На четвертому місяці ця модель занижувала показники несучості у птиці у межах 4,13–7,19 %. У підсумку середній відсоток відхилень фактичних показників з теоретично визначеними цією моделлю був невисоким і перебував у межах 2,47–5,07 %. Порівнюючи використання моделей Т. Бріджеса та Ф. Річардса на гусях однієї групи, можна підкреслити вищу ефективність першої, тобто більш високу точність збігу фактичних і теоретичних значень помісячної несучо- сті. Аналіз коефіцієнтів використаних моделей серед гусей досліджених груп свідчить, що найбільша експоненційна швидкість росту теоретичної кривої яйцекладки характерна нащадкам F1 і F2, тим часом як за функцією Т. Бріджеса вона є найнижчою у нащадків третього покоління та диморфних гусей, а за рівнянням Ф. Річардса – у вихідних порід. Кінетична швидкість нарощування теоретичної кривої за моделлю Т. Бріджеса найвища у птиці F3, рейнської породи та створених диморфних гусей, а за функцією Ф. Річардса – у F1, F2 і також у рейнських гусей.uk_UA
dc.identifier.citationЛьвівuk_UA
dc.identifier.issn2707‐5834
dc.identifier.urihttps://repository.lvet.edu.ua/handle/123456789/657
dc.language.isootheruk_UA
dc.publisherЛьвівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицькогоuk_UA
dc.subjectнесучість гусейuk_UA
dc.subjectгусиuk_UA
dc.titleВикористання математичних моделей для опису несучості гусей : ст.uk_UA
dc.title.alternativeНауковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. Серія: Сільськогосподарські наукиuk_UA
dc.typeArticleuk_UA

Files

Original bundle

Now showing 1 - 1 of 1
Loading...
Thumbnail Image
Name:
1.pdf
Size:
482.61 KB
Format:
Adobe Portable Document Format
Description:
стаття

License bundle

Now showing 1 - 1 of 1
Loading...
Thumbnail Image
Name:
license.txt
Size:
1.71 KB
Format:
Item-specific license agreed upon to submission
Description: