Живий музей – етноферма сірої української худоби як модель локації об’єктів сільського зеленого туризму : ст.

Abstract

Стаття присвячена питанням розвитку екологічного туризму в умовах аграрно розвинених територій України, зокрема створенню організаційної моделі живого музею-етноферми, в ролі експонатів якої виступає продуктивна сіра худоба, стада котрої ще сто років тому складали основу економіки країни, а сьогодні ця порода офіційно визнана зникаючою. Як об’єкти туристичного бізнесу тварини сірої української породи дуже привабливі для туристів: вони мають красивий зовнішній вигляд, що запам’ятовується відразу, відрізняються спокійним неагресивним норовом, доброю здатністю до сільської роботи. У всьому світі на сьогодні залишилось близько тисячі тварин аборигенної сірої української породи (у двох державних племінних господарствах України), ця порода визнана національним надбанням та вирізняється унікальними генетичними і фенотиповими якостями. Запропонована модель живого музею-скансену включає структурні елементи, що дозволяють творчо використовувати місцеві умови сучасного українського села для розташування етноферми і надати вектор вирішення гострих соціально-культурних завдань, що сприятиме сталому розвитку сільської громади: припинення депопуляції, розширення екологічного агросектору, підвищення інтересу молоді до історії свого краю тощо. Розвиток живих музеїв-етноферм дозволить виявити і використати в процесі творчого переосмислення народних традицій накопичені у попередніх поколіннях безцінні якості, а саме: повагу до сільської праці і знання переваг природоощадного господарювання в умовах екологічних та соціальних викликів сучасності.