Підвищення прохідності повноприводних автомобілів роздільним регулюванням тиску у шинах: дисерт.

Abstract

Прохідність у складних дорожніх умовах за відсутності твердого покриття є визначальною характеристикою колісних транспортних засобів для військової сфери, екстрених служб, енергетики, будівництва, сільського та лісового господарств, оскільки забезпечує виконання транспортних та технологічних завдань. Дисертаційна робота присвячена вирішенню науково-прикладної задачі підвищення прохідності (мобільності) повноприводних автомобілів в умовах бездоріжжя шляхом роздільного регулювання тиску повітря в шинах з урахуванням характеристик автомобіля та фізико-механічних властивостей ОП. Основна увага зосереджена на кількісному зв’язку між тиском у шинах і максимально можливою швидкістю руху бездоріжжям. У першому розділі автором проведено огляд і аналіз нормативних документів, наукових праць та методик у сфері оцінки опорно-зчіпної прохідності повноприводних КТЗ за останні десятиліття. У другому розділі розглянуто декілька математичних моделей взаємодії колеса з ОП, що деформується. В аналітичних методах існують труднощі з правильним визначенням граничних умов на межі «ґрунт-шина», що вимагає комплексного моделювання. У третьому розділі виконано комплексну оцінку впливу конструктивних параметрів повноприводних автомобілів та режимів регулювання тиску в шинах на показники руху бездоріжжям. У четвертому розділі розроблено методику та експериментальне забезпечення дослідження прохідності повноприводних автомобілів, спрямоване на перевірку результатів теоретичних досліджень, оцінку адекватності імітаційної моделі руху і експериментальне обґрунтування методу роздільного регулювання тиску повітря в шинах. У загальних висновках узагальнено результати теоретичних і експериментальних досліджень, підтверджено досягнення поставленої мети а також сформульовано напрями подальших досліджень у сфері підвищення прохідності колісних транспортних засобів.