Зброя масового ураження та її вплив на тварин : ст.

Abstract

На жаль, у 21 столітті людство розмірковує над тими нищівними наслідками, котрі може завдати нам зброя масового ураження. Підставою є ті неминучо важкі ураження тварин та людей, що виникають при цьому, а також і ті перші кроки лікарської допомоги, що необхідно надати потерпілим. Зброєю масового ураження є: ядерна, хімічна та біологічна, кожна з яких несуть неповторно шкідливі наслідки як на макроорганізм, так і на навколишнє середовище. Результатом ядерного вибуху є радіоактивне забруднення довкілля й виникнення променевої хвороби у тварин під впливом радіонуклідів. Ядерна хвиля викликає травми та опіки у тварин різного ступеня складності та локалізації. Ксенобіотики як хімічна зброя швидкої дії, викликають шкірнонаривну (iприт, азотистий iприт, люїзит), нервово-паралiтичну (зоман, зарин, V-гази (Vx-гази), задушливу (фосген, дифосген, трифосген, тіофосген, хлор), загальноотруйну (синильна кислота та хлороціан) та подразнюючу (хлорацетофенон, Cі-Ес (CS), Сі-Аp (СR), адамсит) дії на макроорганізм зі специфічними клінічними проявами. Характерним для речовин шкірнонаривного впливу є здатність уражати шкiру з утворенням пухирів та виразок, що важко піддаються лікуванню. Розлад функцiй нервової системи, м’язовi судоми та паралiчi є характерними клінічними ознаками впливу речовин нервово-паралiтичної дії. Задушливі ксенобіотики викликають набряк легень і зупинку дихання, а загальної отруйної дії – пригнічення тканинного дихання. Подразнення очей із подальшим розвитком кон’юнктивіту, верхніх дихальних шляхів зі швидким розвитком набряку характерне для речовин подразнювальної дії. Кожна хімічна сполука отримала свою назву, переважно за іменем розробника. Більшість із них вперше були застосовані у першій світовій війні. Конвенцією про хімічну зброю з 1993 року більшість із вищеперерахованих ксенобіотиків є забороненими.