Motives of the marriage of the ukrainians in the galician village in the first half of the xxth century (based on archival materials of the Lviv Greek catholic metropolitan consistory): ст.

Abstract

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що, залучивши архівні матеріали, вперше в українській історичній науці проаналізовано мотиви одруження українців Галичини в першій половині ХХ ст. Водночас його результати можуть послугувати основою наступних ґрунтовних студій у сфері шлюбно-сімейних відносин. Наведені в статті фактографічний матеріал і теоретичні узагальнення матимуть важливе значення для розуміння соціально-економічних та суспільно-політичних реалій, властивих тогочасному галицькому сільському суспільству. Під час вибору майбутньої пари українські селяни Галичини керувалися різними мотивами, дотримувалися певних принципів і правил, більшість із яких була характерна і для попереднього (ХІХ) століття. Це, зокрема, прагматичні майнові інтереси – бажання примножити власне багатство, об’єднати сусідні ґрунти, не допустити розділу майна тощо. Важливе значення мали для селян соціальна стабільність та позитивна репутація майбутньої сім’ї. Остання, до слова, залежала не лише від наявності рухомого і нерухомого майна, землі і худоби, а й від легітимності шлюбу в очах громади і церкви. Саме тому в архівних джерелах значна частина справ стосується узаконення шлюбів “на віру”, передовсім між вдівцями. Сільське населення Галичини дотримувалося і принципу соціальної, територіальної та релігійної ендогамії, порушуючи водночас заборону на шлюб між близькими родичами. Для першої половини ХХ ст. характерними були також політичний мотив одруження і мотив економічного виживання в умовах війни й еміграції. Матеріали архівних справ доводять також, що соціальний статус та економічну стабільність сільська громада цінувала більше, ніж кохання чи дружні стосунки в родині. Тому звичним явищем були ранні шлюби, економічні санкції та примус батьків до шлюбу, фізичне насильство чоловіка над молодою жінкою тощо.