Вплив засобів та методів фізичної терапії на покращення патерну ходьби у пацієнтів після перенесеного інсульту: кваліф. роб. ... магістра

Abstract

Інсульт — це гостре порушення мозкового кровообігу, внаслідок якого виникає пошкодження частини головного мозку. Інсульт найчастіше є ускладненням гіпертонічної хвороби і розвивається на фоні різкого підвищення артеріального тиску. За офіційною статистикою, в Україні цереброваскулярні захворювання є причиною смертності № 2 (100 000–110 000 смертей, близько 14% усіх померлих). Щороку стається 100 000–110 000 інсультів (понад третина з них — у людей працездатного віку), 30–40% хворих на інсульт помирають упродовж перших 30 днів і до 50% — протягом року від початку захворювання; 20–40% хворих, що вижили, стають залежними від сторонньої допомоги (12,5% первинної інвалідності) і лише близько 10% повертаються до повноцінного життя. Кожного року гостре порушення мозкового кровообігу збільшується у чисельності хворих, також дане захворювання молодшає і все частіше проявляється у людей працездатного віку. Ходьба – як основна та невід’ємна рухова навичка повністю незалежної людини, може зазнавати значних порушень після інсульту і далеко не весь час пацієнти після перенесеного захворювання можуть повністю відновити дану навичку. Оскільки кількість хворих працездатного віку сягає понад третину усіх пацієнтів, то це свідчить про те, що люди не можуть повернутись до звичного місця праці або ж взагалі стають залежними від допомоги сторонніх осіб. На сьогоднішній день фізична реабілітація включає в себе різні методи щодо реабілітації таких пацієнтів такі як: терапевтичні вправи, заняття на тренажерах, механотерапію, методи нейропластичності та інші.