Методика розрахунку норм годівлі поросних свиноматок та фізичні стандарти за першого осіменіння: ст.

Abstract

Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні, особливо продукції тваринництва, не повною мірою забезпечує потреби населення і промисловості сировиною. Це не тільки важлива державно-економічна проблема, а й соціально-політичне завдання, вирі- шення якого спрямоване на стабільне забезпечення населення продуктами харчування. Створення м’ясного балансу в країні насампе- ред залежить від збільшення виробництва м'яса усіх видів, у тому числі свинини. І це не тільки тому, що свинарство – одна зі скорос- пілих галузей тваринництва з високою багатоплідністю свиноматок, а тому, що від загальної енергії кормів, що згодовуються сільсь- когосподарським тваринам і птиці, у харчові продукти для людини її переходить зі свининою 20 %, молоком – 15 %, яйцями – 7 %, курятиною – 5 %, яловичиною та бараниною – 4 %. При інтенсивному веденні галузі від однієї свиноматки за рік можна одержати 2– 2,5 т свинини, витрачаючи на виробництво 1 ц продукції 4–4,5 ц кормових одиниці. Отримання і вирощування високопродуктивного молодняку з чого починається будь-яка технологія, поки що досить складна і найвідповідальніша ділянка у загальному ланцюзі техно- логічних елементів виробництва свинини. Вирощувати найбільш розвинених і здорових поросят, здатних забезпечувати високу енер- гію росту, можна не тільки за рахунок раціонального використання плідників і маточного поголів’я свиноматок, а й за рахунок ство- рення відповідних умов годівлі, догляду і утримання поросят у процесі їхнього розвитку. Ефективність ведення свинарської галузі в Україні залежить від забезпечення свинопоголів'я приміщеннями, кормами, використання передових оптимальних для кожного госпо- дарства технологій, раціональної організації праці свинарів і ветеринарного благополуччя у стаді. Цінні господарській корисні ознаки свиней гарантують їх перевагу у виробництві м'яса порівняно з іншими видами сільськогосподарських тварин. Тому не випадково протягом останніх 15 років у країнах з розвиненим тваринництвом (Данія, ФРН, Нідерланди, Угорщина) зростання виробництва м’яса має місце головним чином за рахунок інтенсивного розвитку свинарства. У цих країнах питома вага свинини в загальному виро- бництві м'яса становить понад 50 %. Нині в країні використовуються низка вітчизняних та зарубіжних порід свиней. Більшість з них добре пристосована до місцевих умов годівлі, утримання, має високу продуктивність. В середньому по всіх високопродуктивних гено- типах свиней вік досягнення живої маси 100 кг сягає 170–195 днів при середньодобових приростах 650–850 г і витраті кормів на 1 кг приросту живої маси 3,6–4,1 к. од. В статті приведена методика розрахунку потреби поросних свиноматок в поживних речовинах залежно від їхнього генотипу. Звернено увагу на зростання рівня пісності м’яса (величини відкладення білка в тілі тварини) нових генотипів свиней має місце за явища зниження товщини шпику та вищої живої маси свиноматок. За розрахунками фізичних та тех- нологічних параметрів, що проведені з допомогою методології NRC (2012), обґрунтована важливість дотримання величини товщини шпику та живої маси тварин кожної генетики. Зроблено висновок, що незалежно від генотипу тварин фізіологічна зрілість ремонт- них свинок досягається у віці 240 днів.