Генетична диференціація симентальської і червоно-рябої голштинської порід та їх помісей: ст.
Loading...
Date
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького
Abstract
Підвищення ефективності селекції сільськогосподарських тварин значною мірою залежить від картування геному та компле-
ксного генетичного моніторингу, який об’єднує тести для оцінки селекційного матеріалу. Генетичні маркери відіграють ключову роль у виявленні генів, пов’язаних із продуктивними ознаками. Об’єктом дослідження стали тварини великої рогатої худоби різних
порід (симентальська, червоно-ряба голштинська) та їхнє помісне потомство (F1, F2). Кров для аналізу відбирали з яремної вени з
використанням гепарину, плазму отримували центрифугуванням, еритроцити промивали фізіологічним розчином. Основним ме-
тодом був електрофорез білків і ферментів у 13 % крохмальному гелі. Досліджено п’ять поліморфних локусів: трансферин (Tf),
амілаза-1 (Am-1), церулоплазмін (Cp), гемоглобін (Hb), пуриннуклеозидфосфорилаза (PN). Результати обробляли програмою
“BIOSYS”. Порівняльний аналіз показав відмінності помісних тварин від батьківських порід. У групі F1 (1/2 кровності) частота
алеля Tf D2 склала 0,646 (ближче до сименталів – 0,516), що зумовлено високим вмістом гомозигот Tf D2D2 (39 %) і гетерозигот Tf
AD2 (22 %), Tf D1D2 (20 %). Алель Tf E рідкісний (0,012 у F1), гомозиготи Tf EE не виявлені. У групі F2 частота Tf D2 знижується до
0,480, що вказує на вирівнювання генетичної структури. Водночас низька частота Tf E у помісей свідчить про обмежену спадко-
вість цього алеля від вихідних порід. Найвища гетерозиготність – у червоно-рябих голштинів (84,6 %), найнижча – у F1 (67,7 %).
За локусом Am-1 частота алеля B у F1 (0,712) наближена до сименталів (0,806) завдяки гомозиготам Am-1 BB (45 %) і гетерози-
готам Am-1 BC (53 %), тоді як у голштинів переважає Am-1 C (0,570). За Cp відмінностей між групами немає, F1 та F2 займають
проміжне положення. Локус Hb показав низьку частоту Hb B (0,018–0,028), у голштинів поліморфізм відсутній. У PN висока
активність фенотипу PN-H (0,25) характерна для сименталів. Кластерний аналіз об’єднав сименталів і помісне потомство в
один кластер, відокремивши голштинів. Генетичні дистанції (за М. Неєм) свідчать про зближення генофонду F1 та F2 із голшти-
нами. Подібність із сименталами зберігається завдяки Tf D2, низькій частоті Am-1 C та стабільній гетерозиготності Hb. Пере-
творення генофонду має локусспецифічний характер, а «частка кровності» не завжди відображає генетичні зміни.
