Генетична диференціація симентальської і червоно-рябої голштинської порід та їх помісей: ст.

Abstract

Підвищення ефективності селекції сільськогосподарських тварин значною мірою залежить від картування геному та компле- ксного генетичного моніторингу, який об’єднує тести для оцінки селекційного матеріалу. Генетичні маркери відіграють ключову роль у виявленні генів, пов’язаних із продуктивними ознаками. Об’єктом дослідження стали тварини великої рогатої худоби різних порід (симентальська, червоно-ряба голштинська) та їхнє помісне потомство (F1, F2). Кров для аналізу відбирали з яремної вени з використанням гепарину, плазму отримували центрифугуванням, еритроцити промивали фізіологічним розчином. Основним ме- тодом був електрофорез білків і ферментів у 13 % крохмальному гелі. Досліджено п’ять поліморфних локусів: трансферин (Tf), амілаза-1 (Am-1), церулоплазмін (Cp), гемоглобін (Hb), пуриннуклеозидфосфорилаза (PN). Результати обробляли програмою “BIOSYS”. Порівняльний аналіз показав відмінності помісних тварин від батьківських порід. У групі F1 (1/2 кровності) частота алеля Tf D2 склала 0,646 (ближче до сименталів – 0,516), що зумовлено високим вмістом гомозигот Tf D2D2 (39 %) і гетерозигот Tf AD2 (22 %), Tf D1D2 (20 %). Алель Tf E рідкісний (0,012 у F1), гомозиготи Tf EE не виявлені. У групі F2 частота Tf D2 знижується до 0,480, що вказує на вирівнювання генетичної структури. Водночас низька частота Tf E у помісей свідчить про обмежену спадко- вість цього алеля від вихідних порід. Найвища гетерозиготність – у червоно-рябих голштинів (84,6 %), найнижча – у F1 (67,7 %). За локусом Am-1 частота алеля B у F1 (0,712) наближена до сименталів (0,806) завдяки гомозиготам Am-1 BB (45 %) і гетерози- готам Am-1 BC (53 %), тоді як у голштинів переважає Am-1 C (0,570). За Cp відмінностей між групами немає, F1 та F2 займають проміжне положення. Локус Hb показав низьку частоту Hb B (0,018–0,028), у голштинів поліморфізм відсутній. У PN висока активність фенотипу PN-H (0,25) характерна для сименталів. Кластерний аналіз об’єднав сименталів і помісне потомство в один кластер, відокремивши голштинів. Генетичні дистанції (за М. Неєм) свідчать про зближення генофонду F1 та F2 із голшти- нами. Подібність із сименталами зберігається завдяки Tf D2, низькій частоті Am-1 C та стабільній гетерозиготності Hb. Пере- творення генофонду має локусспецифічний характер, а «частка кровності» не завжди відображає генетичні зміни.