Особливості генетичної структури симентальської породи великої рогатої худоби: ст.

Abstract

Породи сільськогосподарських тварин характеризується наявністю своєї генетичної структури, зокрема розподілом алельних і генотипових частот за окремими генетико-біохімічними системами. Метою наших досліджень було вивчити генетичні часто- ти поліморфних локусів трансферину (TF), амілази (АМ), церулоплазміну (СР), гемоглобіну (НВ) та пуриннуклеозидфосфорилази (РN) у тварин симентальської породи великої рогатої худоби та близьких до неї порід (сірої української та шароле), а також визначити за названими локусами ступінь схожості між очікуваними та реальними генотипами. В результаті досліджень вста- новлено, що генетична структура досліджуваних поліморфних локусів симентальської породи більш близькою виявилася у тварин сірої української породи. Зокрема, за локусом трансферину у особин сірої української породи зустрічаються алелі TF A, TF Д1, TF Д2 та TF Е, генетична частота яких була в межах 0,051–0,603. Частота алелю Tf A у всіх досліджуваних порід великої рогатої худоби мала незначне міжгрупове коливання (0,235–0,244), що вказує на їх генетичну подібність за цим алелем. За локусом транс- ферину алелю Tf D1 породи сіра українська та шароле характеризувалися нижчою частотою, проте за алелем Tf D2 (частота 0,603 в обох порід) вони переважали симентальську породу – на 11,7 %. Локус амілази у досліджуваних породах зустрічається з алелями АМ В і АМ С, а з алелем АМ А – відсутній. Частота алелю АМ В найвищою була у тварин сірої української породи, а за алелем АМ С – у шаролезької породи. Необхідно відмітити високу частоту алелю АМ В (0,910) у сірої української породи, що зумовлено великою кількістю гомозигот ВВ. Серед локусу церулоплазміну вищу частоту мав алель СР А, дещо нижчу – алель СР В. У локусі гемоглобіну частота проявлення алелю НВ А була найвищою порівняно з іншими поліморфними системами і знаходилася в межах 0,905–1,000. Щодо алелю НВ В, то навпаки, частота його проявлення була значно нижчою: у тварин симентальської поро- ди вона становила 0,095, породи шароле – 0,059, а у сірої української породи даний алель не спостерігався. Серед алелей пуриннук- леозидфосфорили високою частотою (0,697–0,846) відзначався алель РN L. Вивчення генотипів генетико-біохімічних систем симе- нтальської породи за локусами TF, АМ, СР, НВ і РN свідчить, що локус TF, який представлений найбільшою кількістю генотипів (10), відзначався високим ступенем схожості між очікуваними та реальними генотипами за достовірної різниці (виняток – гено- тип ТF EE). Найбільша кількість тварин за цим локусом мали генотипи ТF АD2, ТF D1 D2 і ТF D2 D2 (по 8 голів у кожній групі), а найменша – з генотипами ТF АА, ТF D1 D1, ТF D1 E і ТF D2 E (по 1-2 голови). За очікуваних генотипів ТF АF та ТF EE їх реальна кількість не виявлена, що вказує на високу гетерозиготність. Поліморфізм амілази проявляється тільки за алелями AM B і AM C. Гомозизот за алелем В зафіксовано дещо більшу кількість – у 23 особинах, коли гомозигот за алелем С – лише у 3 особинах, що співпадає з очікуваними даними у відповідності 21,690 і 1,690. Локус церулоплазміну відзначається дещо вищою частотою алелю А, за рахунок гомо- (CP AA) та гетерозигот (CP AB), які проявилися у 15 тварин в обох групах. Гемоглобін у симентальської поро- ди, так як і в більшості порід великої рогатої худоби, представлений в основному алелем А, а гомозигот алелю BB взагалі відсутні. Алель В в незначній кількості проявляється в гетерозиготному стані – у 4 особин. Локус РN проявляється двома алелями (L і Н), при чому на електрофорезних фореграмах відсутні гетерозиготи. Спостерігалася висока частота алелю L локусу РN, що харак- терно для порід молочного напрямку продуктивності. Алель РN Н, для якого властива висока активність, проявляється у симен- талів дещо рідше (лише у 6 особин). Таким чином, вивчення генних частот симентальської породи необхідне для ідентифікації та раннього визначення рівня продуктивності тварин. Генетичні частоти поліморфних локусів необхідні для селекційної роботи з породою, а також можуть бути використані в породотворчому процесі для прискорення темпів селекційного процесу. Дослі- дження генетичної структури за комплексом генетико-біохімічних систем необхідні для вивчення і збереження генофонду локаль- них та зникаючих порід великої рогатої худоби.